обсівати
ОБСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ОБСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док.
1. що. Те саме, що засіва́ти 1, 2.
Сіяльник вийшов ріллю обсівати (І. Манжура);
Довідався Семен, що батько його все своє життя обсівав мізерний шмат землі, який врізався клином у десятини сільського старости (Л. Смілянський);
– Виоремо тебе, ниво, обсіємо (М. Стельмах);
* Образно. Так і живу я нині – землю добром обсіваю (М. Нагнибіда);
// чим. Сіяти щось навколо чого-небудь.
Іноді перилою обсівають рисові та інші поля; різкий і неприємний запах її служить засобом захисту цих полів від потрав (з наук. літ.).
2. кого, розм. Сіяти все кому-небудь.
Антон кожної весни за віз гною Хомаху обсіє, влітку обкосить, восени обмолотить (С. Чорнобривець).
3. кого, що, перен. Густо вкривати по всій поверхні, всівати всю поверхню чим-небудь; обсипа́ти.
Кулемети захлиналися, обсівали поле кулями (О. Десняк);
* Образно. День у день обсіювало сонце своїм золотисто-червоним світлом поверхню [поля] (О. Кобилянська);
// Посипати кого-небудь чимось з усіх боків.
Святого Василя вважають покровителем землеробства. Цього дня хлопчаки ходять “обсівати”: ввійшовши в хату, вони прагнуть “обсіяти”, тобто обсипати навколо господаря пашнею (із журн.).
4. кого, етн. Обсипа́ти (молодих, весільних гостей, господаря і т. ін.) сумішшю вівса, пряників, цукерок, горіхів тощо, бажаючи достатку, щастя.
Його [молодого] обсівають; на перелазі дітвора зібралась шажки ловить, та ба, не кидають: овес та конфети дрібнесенькі .. летять та в воду падають! (Г. Косинка);
Дум'ячиха.., забираючи пригорщами овес, обсіяла ним насамперед обоє молодих (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)