обценьки
ОБЦЕ́НЬКИ, ів, мн.
1. Ручне металеве знаряддя у вигляді щипців для обхоплювання і затискування.
На великому столі були порозкидані пилочки, напильники, рубанок, обценьки, бруски дерева (С. Васильченко);
[Івлєв:] Ще раз подивлюсь на неї [картину], а тоді вже заб'ю навічно (Починає витягати цвяхи обценьками) (І. Кочерга);
Гриньо обценьками відкушував шматочки дроту (С. Чорнобривець);
* Образно. Мокра зима заціпеніла в цупких обценьках морозу (Олесь Досвітній);
* У порівн. Лукина .. навіть не пручалась з цупких та міцних, як обценьки, Уласових рук (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. * У порівн. Василь відчув, як до його вуха обценьками вчепились чиїсь пальці (Д. Бедзик);
// заст. Знаряддя катування.
Усе спробують над ними [стратенцями] майстри-кати: і розпечені до червоного обценьки.., і пружини, які застромлюють у всі отвори людського тіла (З. Тулуб).
2. перен. Охоплення противника з флангів для повного його оточення.
Капітан Коваленко був .. серед тих резервів, яких надбано з півночі й з півдня, які стояли, нарощуючи сили, готуючись замкнути обценьки за спинами угруповання фон-Паулюса (Ю. Яновський).
◇ (1) Мов (на́че, як) обце́ньками – дуже міцно, сильно.
Нудьга та досада як обценьками давила її [Христі] серце (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)