обшарпаний
ОБША́РПАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обша́рпати.
Тепер вони вийшли з лісових хащ. Страшенно обшарпані, змужнілі – .. партизани шкільного віку (Ю. Яновський);
Обшарпана вітрами й негодою, з похилим облізлим хрестом, церква теж не втішала панотця (М. Стельмах);
Не знаю, як зараз, але колись вона [дичка] зустрічала зиму обірваною, обшарпаною дітьми, які палицями, тичками, соняшниковим бадиллям збивали грушки, ламаючи гілляки (М. Томчаній).
2. у знач. прикм. Одягнений у поганий, подертий одяг; обірваний.
Обшарпані, змучені, здебільшого старі жінки лагодять вечерю (Леся Українка);
До Ремо з'явився висохлий обшарпаний тюрк (Олесь Досвітній);
Іноді .. криничани обганяли подорожніх .. Все такі ж нужденні, обшарпані, розпарені далекою ходьбою (О. Гончар).
3. у знач. прикм. Який має занедбаний вигляд.
Зубожіло село .. Обшарпане, обтіпане .. Тільки козачі хатки й біліють (Панас Мирний);
Балагула обшарпана, обідрана; видко, що попоїздила чимало (А. Кримський);
В центрі села .. через вулицю од школи стояла велика обшарпана хата (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)