общипувати
ОБЩИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЩИПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Щипаючи, обривати, відривати що-небудь.
Лукина простягала руку до калини, й її рука несамохіть общипувала листя й кидала його на траву (І. Нечуй-Левицький);
Вітя, ніби нехотя, зберігаючи роблено похмурий вигляд, общипує маленький кусочок паляниці, умочає в полумисці, ліниво їсть (С. Васильченко);
Як умру я на чужині, Хто мя [мене] поховає? Хіба ворон чорнокрилий Тіло общипає!.. (С. Руданський);
* Образно. Але час минав, роки йшли – і кожний рік щось общипував з тої віри, з того запалу (М. Коцюбинський).
2. діал. Обсмикувати.
Уперше це вона нарядилася в неї [спідницю] і цілий день виходила то по вгороду, то по улиці, общипуючи ту спідницю кругом себе (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)