обідня
ОБІ́ДНЯ, і, ж.
Відправа в православній церкві, яку служать у першій половині дня, до обіду.
[Степанида:] Ти б он подивилась на батька, як він стоїть у церкві та цілісіньку обідню, сердешний, вихитає головою та все молитви шепче... (М. Кропивницький);
Була неділя. У брянських церквах дзвонили до обідні (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)