обґрунтовувати

ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБҐРУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.

Висувати на потвердження чого-небудь переконливі докази, факти і т. ін.; аргументувати.

Говорити – це значить думати вголос, це значить розвивати, формулювати, обґрунтовувати свою думку (з наук. літ.);

– Ні, дозвольте. Я хотів зауважити, що це надзвичайно цікаво, хоч у нас є кілька аргументів, якими хотіли б обґрунтувати протилежну точку зору (О. Довженко);

// Те саме, що мотивува́ти.

– Хто ж ви, товаришу, будете..? .. А то віз і не знаю кого, – обґрунтував він [кучер] своє запитання (В. Вільний);

Згідно з рецептом Сулімана повинен [Безбородько] за три тижні взяти шлюб з Катериною .. Чим обґрунтує таку нетерплячку? (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. обґрунтовувати — обґрунто́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обґрунтовувати — Аргументувати, мотивувати, г. узасаднювати.  Словник синонімів Караванського
3. обґрунтовувати — -ую, -уєш, недок., обґрунтувати, -ую, -уєш, док., перех. Висувати на потвердження чого-небудь переконливі докази, факти і т. ін.; аргументувати. || Те саме, що мотивувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обґрунтовувати — ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИ книжн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал.; ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. обґрунтовувати — Обґрунто́вувати, -то́вую, -то́вуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)