об'являти

ОБ'ЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБ'ЯВИ́ТИ, об'явлю́, об'я́виш; мн. об'я́влять; док., що.

1. рідко. Те саме, що оголо́шувати.

Еней Троянців в гурт ззиває І з смутним видом об'являє, Що мертвих треба поховать (І. Котляревський);

– “Традиції” не курити під час засідання ми порушувати не будемо. Об'являю перерву на п'ять хвилин (А. Головко);

[Мусій:] Звелів [урядник], Щоб зараз я всім об'явив, Що є бумага від самого Від пристава станового (М. Кропивницький).

2. Виявляти.

[Годвінсон:] Гадаєте, він послух вашій волі тим об'явив, що показав отеє [статуетку]? (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. об'являти — об'явля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. об'являти — -яю, -яєш, недок., об'явити, об'явлю, об'явиш; мн. об'являть; док., перех. 1》 рідко. Те саме, що оголошувати. 2》 діал. Виявляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. об'являти — Ознаймляти, ознаймити, поознаймляти, зазнаймляти, зазнаймити, позазнаймляти, познаймляти, познаймити, оголошувати, оголосити, пооголошувати, виголошувати, виголосити, повиголошувати, зголошувати, зголосити, позголошувати, проголошувати, проголосити...  Словник чужослів Павло Штепа
4. об'являти — ОГОЛОСИ́ТИ ким, чим (публічно визнати кого-, що-небудь ким-, чим-небудь або яким-небудь), ПРОГОЛОСИ́ТИ, ОБ'ЯВИ́ТИ рідше, ОКРИЧА́ТИ рідше, ОГЛАСИ́ТИ заст. — Недок.: оголо́шувати, проголо́шувати, об'явля́ти, окри́чувати, оглаша́ти.  Словник синонімів української мови
5. об'являти — Об'явля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. об'явити, -влю́, -виш, гл. 1) Объявлять, объявить. Я ж тобі всю правду об'являю. Чуб. V. 825. 2) Предъявлять, предъявить. Тоді зараз його зв'язали, та об'явивши у стан, а там уже і оддали на Сібір. Рудч. Ск. І. 209.  Словник української мови Грінченка