оглядини
ОГЛЯ́ДИНИ, дин, мн.
1. етн. Обряд знайомства батьків молодого (молодої) з житлом, господарством своїх майбутніх сватів; розглядини.
У суботу заслав Чіпка старостів до Максима. У неділю були оглядини в Чіпки (Панас Мирний);
[Тетяна:] То ти ж її [молоду] привезеш до нас, покажеш? Може б, ми з старим поїхали на оглядини: так годиться (І. Карпенко-Карий).
2. розм. Те саме, що о́гляд 1, 3.
Начальник цеху оглянув з голови до ніг Рубіна. Оглядини ці, очевидно, задовольнили його (І. Сенченко);
Підвелася [Ольга] і, навіть не поївши, пішла оглядати господарство. Оглядини не принесли їй радості (Д. Ткач);
Перемучився я так місяць і поїхав до Києва, до спеціаліста-професора. Що мені коштувало і нервів і грошей (40 корон кожні оглядини) (М. Коцюбинський).
◇ (1) На огля́дини (на обзо́рини, на розгля́дини), зі сл. пої́хати, відпра́витися і т. ін., етн. – подивитися, як живе родина дівчини, що має стати невісткою.
[Тетяна:] То ти ж її [молоду] привезеш до нас, покажеш? Може б, ми з старим поїхали на оглядини: так годиться (І. Карпенко-Карий);
Існував звичай перед сватанням дівчини йти до неї на “обзорини” (Гуцульщина);
// подивитися, як живе хтось, який вигляд чого-небудь і т. ін.
Ходив я туди [до ґаздів] не на обзорини, ані з якогось ніби патріотичного обов'язку, а просто тому, що мені там було добре, бо пригадувалися якісь давні щасливі часи, бо там не було облуди (Б. Лепкий);
– Якщо ви приїхали на розглядини, то дивіться самі і судіть, як велить совість, – і Марина повела гостя по своєму господарстві (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)