огризатися
ОГРИЗА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОГРИЗНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм.
1. Гарчати, погрожуючи вкусити (про собак, вовків).
Дві вовчиці .. спливали кров'ю і відповзали в замети.., а решта вовків гарчали та огризалися, дожираючи мертвого коня (З. Тулуб);
* Образно. Вибиті блискавичним ударом наших частин, гітлерівці, огризаючись, відступали на захід (І. Цюпа);
В ту ж мить таємнича ранкова тиша стрепенулася від шаленої тріскотні автоматів. Сердито огризнулися кулемети (М. Олійник).
2. перен. Відповідати кому-небудь на запитання, зауваження і т. ін. у різкій, грубій формі.
Оникій огризався або часом і змовчував, знаючи Грицаєві норови (І. Нечуй-Левицький);
– Ой, мамо, та хіба ж я каліка сидіти, коли всі біжать? – огризався Юрко (П. Козланюк);
Чайка був так заклопотаний одяганням, що не мав часу навіть огризнутися на глузи (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)