однісінький
ОДНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм.
Зовсім, абсолютно один.
А й до мене Ганна Антонівна дітей вчили, – років .. двадцять ще до мене. Арифметика чимала – сорок років, як однісінький день (Ю. Яновський);
– Відпустіть мене, в мене дитина лишилась однісінька, – плакала Галя (Ю. Збанацький).
◇ (1) Одни́м одні́сінька (д) див. оди́н;
(2) Одни́м одні́сіньке (д) див. оди́н.
Словник української мови (СУМ-20)