озвучення

ОЗВУ́ЧЕННЯ, я, с.

1. спец. Дія за знач. озву́чити.

При озвученні фільму бувають випадки, коли, монтуючи фільм, люди відчувають недолік у ньому: щось там не так (О. Довженко).

2. лінгв. Надання дзвінкості звукам мови.

Не зустрічаємо в російській мові озвучення приголосних “ч”, “ц” (тобто дзвінких “дж”, “дз”), немає в ній і нескладового “у” (з навч. літ.).

3. перен., поет. Надання виразності або музичності звучання поетичному творові шляхом добору слів з певними звуками або звукосполученнями.

Художньої виразності поет [П. Тичина] досягає також багатим озвученням твору, застосуванням численних алітерацій та асонансів (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. озвучення — озву́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. озвучення — [оузвучеин':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. озвучення — -я, с. 1》 спец. Дія за знач. озвучити. Озвучення фільму — запис звукового супроводу кіно- або телефільму. 2》 лінгв. Надання дзвінкості звукам мови. 3》 перен., поет. Надання виразності або музичності звучання поетичному творові шляхом добору слів із певними звуками або звукосполученнями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. озвучення — ОЗВУ́ЧЕННЯ, я, с. 1. спец. Дія за знач. озву́чити. При озвученні фільму бувають випадки, коли, монтуючи фільм, люди відчувають недолік у ньому: щось там не так (Довж., III, 1960, 289). 2. лінгв. Надання дзвінкості звукам мови.  Словник української мови в 11 томах