означальний

ОЗНАЧА́ЛЬНИЙ, а, е, лінгв.

Стос. до означення (у 2 знач.).

Означальний характер дієприкметника виявлений у ньому значно виразніше, ніж дієслівні ознаки (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. означальний — означа́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. означальний — [означал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. означальний — -а, -е, лінгв. Прикм. до означення 2). Означальне підрядне речення — підрядне речення, що розкриває зміст вираженого займенником означення головного речення або виступає як розгорнуте означення до члена головного речення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. означальний — ОЗНАЧА́ЛЬНИЙ грам. (який стосується означення, вживається як означення), АТРИБУТИ́ВНИЙ. Прикметник є тією частиною мови, в якій означальна властивість виявляється найяскравіше (з наукової літератури); Атрибутивна функція прикметника.  Словник синонімів української мови
5. означальний — Означа́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. означальний — ОЗНАЧА́ЛЬНИЙ, а, е, грам. Прикм. до озна́чення 2. Означальний характер дієприкметника виявлений у ньому значно виразніше, ніж дієслівні ознаки (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 329).  Словник української мови в 11 томах