окошитися
ОКОШИ́ТИСЯ¹, шу́ся, ши́шся, док., розм.
Зробити зупинку, стати табором; отаборитися.
Полк окошився за густим верболозом (С. Добровольський);
// Оселитися.
Та й ми, каже, йшли [степом] та тут окошилися; зоставайтесь і ви тут з нами, будемо жити (Сл. Б. Грінченка).
ОКОШИ́ТИСЯ², ши́ться, док., розм.
1. на кому. Негативно позначитися на кому-небудь, вплинути на когось.
Хто зробив, а на йому окошилось (прислів'я);
І все, що б хто не зробив, а окошиться на Галі (Панас Мирний);
До свар з товаришами він встиг призвичаїтися так сильно, що й тепер той нахил мав на комусь окошитися (А. Кримський).
2. на чому і без дод. Скінчитися, припинитися.
Іще ж не все тут [у пеклі] окошилось, Іще брела ватага лих (І. Котляревський);
[Залеський:] А ви думали що, добродію Савуляк, що на тому й окошиться? Почекайте. Це ще не все (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)