окрашати
ОКРАША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОКРА́СИ́ТИ, а́шу́, а́си́ш, наказ. сп. аси́ і а́сь; док., кого, що, нар.-поет.
Те саме, що прикраша́ти.
Я б веселку розснувала ясну під ноги тим, що доля їм не мати, щоб промінь окрасив дорогу їх нещасну (Уляна Кравченко);
Дарма, що не світла, а скоріше темна його кімната: вона [Любка] тут, вона освітить, вона окрасить усе – і тепло, весело житиметься тоді (Г. Хоткевич);
Який щасливий усміх окрасив лице збідованої жінки..! (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)