омертвіти

ОМЕРТВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Утратити ознаки життя; обмертвіти.

Сухе, змарніле обличчя [Оксани] посіріло і ніби омертвіло (Д. Бедзик).

2. перен. Утратити здатність рухатися; заклякнути, заціпеніти.

– Хутко, дівчино! Не йде, мов омертвіла (Марко Вовчок).

3. перен. Стати пустим, безлюдним, ніби вимерлим (про житло, населений пункт і т. ін.).

Майже всі села в зоні Чорнобилю омертвіли, спустошилися, завмерли, чекаючи (чи не марно?) свого відродження (з газ.).

Значення в інших словниках

1. омертвіти — омертві́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. омертвіти — -ію, -ієш, док. 1》 Утратити ознаки життя; обмертвіти. 2》 перен. Утратити здатність рухатися; заклякнути, заціпеніти. 3》 перен. Стати пустим, безлюдним, ніби вимерлим (про житло, населений пункт і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. омертвіти — див. замирати  Словник чужослів Павло Штепа
4. омертвіти — ОМЕРТВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Утратити ознаки життя; обмертвіти. Сухе, змарніле обличчя [Оксани] посіріло і ніби омертвіло (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 92). 2. перен. Утратити здатність рухатися; заклякнути, заціпеніти. — Хутко, дівчино!...  Словник української мови в 11 томах
5. омертвіти — Омертвіти, -вію, -єш гл. Омертвѣть, обмереть. Омертвіють люде від страху. Єв. Л. XXI. 36. Як вистрелили, дак він і омертвів.  Словник української мови Грінченка