омонімія

ОМОНІМІ́Я, ї, ж.

Звуковий збіг різних за значенням слів або їхніх форм.

Спостерігається омонімія іменникових елементів у складних словах: “вуглевидобуток” .. мотивується іменником “вугілля”, а “вуглеводень” .. – “вуглець” (з наук.-попул. літ.);

Доповідь М. Т. Рильського на IV з'їзді славістів про переклад з однієї слов'янської мови на іншу – вказує на першочергову важливість розв'язання саме лінгвістичних питань (міжмовна омонімія.., роль запозиченої лексики.., відтворення реалій, діалектизмів і т. д.) (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. омонімія — омонімі́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. омонімія — -ї, ж. Звуковий збіг різних за значенням слів або їхніх форм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. омонімія — ОМОНІМІ́Я, ї, ж. Звуковий збіг різних за значенням слів або їх форм. Одна з найцікавіших теоретичних розвідок останнього часу — доповідь М.  Словник української мови в 11 томах