омофор

ОМОФО́Р, а, ч.

Частина убрання сановної духовної особи (єпископа, архієрея і т. ін.), що накидається на плечі.

На самій голові в диякона, в хмарах, стояла Богородиця .. з омофором в двох руках (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. І честь Кармілова і слава Ліванова, а не лукава Тебе укриє дорогим, Золототканим, хитрошитим, Добром та волею підбитим, Святим омофором своїм (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. омофор — омофо́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. омофор — Елемент архиєрейського богослужбового одягу, що являє собою довгий, широкий перев'яз, який носять на плечах поверх сакоса; наплічник; заст. нараменник  Словник церковно-обрядової термінології
3. омофор — -а, ч. Частина убрання сановної духовної особи (єпископа, архієрея і т. ін.), що накидається на плечі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. омофор — Довга, широка стрічка, яку носить архієрей через груди як пастирський знак  Словник застарілих та маловживаних слів
5. омофор — ОМОФО́Р, а, ч. Частина убрання сановної духовної особи (єпископа, архієрея і т. ін.), що накидається на плечі. На самій голові в диякона, в хмарах, стояла Богородиця.. з омофором в двох руках (Н.-Лев., III, 1956, 24); *Образно.  Словник української мови в 11 томах