опеньок
ОПЕ́НЬОК, нька, ч.
Їстівний гриб з жовтуватою шапинкою на тонкій високій ніжці, що звичайно росте купками на пеньках або біля коренів дерев; підпеньок.
Голодному й опеньки м'ясо (прислів'я);
Гостро пахло грибами. Та ось і вони! Високі, на тонких ніжках! Ціла купа! Опеньки! (О. Донченко);
* У порівн. Кива головою, мов сухий опеньок (Номис);
Ядвіга була стара та суха, як опеньок (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)