оперятися
ОПЕРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і ОПЕ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОПЕРИ́ТИСЯ і рідко ОПІРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док.
1. Обростати, покриватися пір'ям (про птахів).
Курчата швидко ростуть і оперюються (з наук. літ.);
Не минув тиждень, а Воронині діти, ще й не опірившись, усі пощезали (І. Франко).
2. перен. Ставати дорослим і самостійним; досягати зрілості, мужніти.
З тобою Єдинеє добро було – Твоє дитя, поки росло. В колодочки поки вбивалось. Оперилось, і ти осталась Стара і немощна (Т. Шевченко);
– Діти, що пташенята: поки голопуцьки, сидять в гнізді, а оперилися – полетіли хто куди (П. Кочура);
// Набувати досвіду, майстерності.
Деякі молоді підмайстри за всяку ціну, зараз же, ще не оперившись, хочуть друкуватись (П. Тичина).
3. тільки док., перен., розм., рідко. Обжитися, розбагатіти.
Обідране таке було, як приїхало .. Як пожив [шинкар]тут, зараз прибрався, опірився (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)