опинка
ОПИ́НКА, и, ж., діал.
1. Плахта, запаска.
Сівчучка, що досі стояла неповорушно в чорній сорочці без опинки, поступила один ступінь ближче (Марко Черемшина);
Високий, стрункий її стан обіймала тісно ткана опинка, підперезана широким поясом (Юліан Опільський).
2. Фартух.
Гнали [робітники] долів [униз] Зеленою улицею за .. вуглярчуком в чорній, як смола, сорочці і в такій же опинці (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)