опливати
ОПЛИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОПЛИВТИ́, ОПЛИСТИ́, иву́, иве́ш; мин. ч. опли́в, ла́, ло́; док., кого, що.
Те саме, що обплива́ти¹.
Низький та довгий човен опливав царгородський Фарос при в'їзді у Золотий Ріг (Юліан Опільський).
ОПЛИВА́ТИ², а́є, недок., ОПЛИВТИ́, иве́; мин. ч. опли́в, ла́, ло́; док.
1. Те саме, що обплива́ти².
Грубі свічі тихо топились, опливаючи воском, неначе сльозами (М. Коцюбинський);
* Образно. – Любов!.. Збудися! Не все казка. Для тебе... для тебе кров'ю власного серця оплив я... (Уляна Кравченко).
2. Зсуватися вниз, сповзати під дією води.
Найпоширенішими були споруди [поховальні] у вигляді зрізаного конуса, які досить швидко втрачали свої вихідні форми, опливали і перетворювалися на напівсферу ще до того, як їх перекривали нові споруди (з наук. літ.);
Берег опливає.
Словник української мови (СУМ-20)