опорочувати

ОПОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що.

Створювати погану або небажану репутацію кому-, чому-небудь; порочити.

На третій день Проценко виїхав з губернії з думкою ніколи не вертатися в се прокляте місто, що так йому далося взнаки, що опорочило його добре ймення (Панас Мирний);

Микола на мить задумався. Хтозна, як тут відповісти, щоб і школи не опорочити, і матері не образити? (Ю. Збанацький);

// Неславити, ганьбити своїми вчинками, поведінкою і т. ін.

[Параска:] За вчителя йде!.. Благородні!.. Так опорочили мені дитину!.. Ні, я не попустю [попущу] так мене порочити! Оддавайте мені дівку [за сина]! (Б. Грінченко);

Не хотілося .. мені до Катрі заходити: опорочила вона мене недавнечко перед усім хрещеним миром (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. опорочувати — опоро́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. опорочувати — див. ганьбити  Словник синонімів Вусика
3. опорочувати — див. дискредитувати, сквернити  Словник чужослів Павло Штепа
4. опорочувати — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
5. опорочувати — ОПОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Створювати погану або небажану репутацію кому-, чому-небудь; порочити, компрометувати.  Словник української мови в 11 томах