Словник української мови у 20 томах

опочинок

ОПОЧИ́НОК, нку, ч., заст.

Спочинок.

Чорним морем далеко гуляли, Проти Кафи города Там собі великий та довгий опочинок мали (з думи).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. опочинок — опочи́нок іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. опочинок — див. відпочинок  Словник синонімів Вусика
  3. опочинок — -нку, ч., заст. Спочинок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. опочинок — ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал.  Словник синонімів української мови
  5. опочинок — Опо́чи́нок, -нку; -чи́нки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. опочинок — ОПОЧИ́НОК, нку, ч., заст. Спочинок. Чорним морем далеко гуляли, Проти Кафи города Там собі великий та довгий опочинок мали (Думи.., 1941, 47).  Словник української мови в 11 томах
  7. опочинок — Опочи́нок, -нку м. Отдыхъ. Проти Кефи города приставали, там собі великий та довгий опочинок мали. АД. І. 209.  Словник української мови Грінченка