опошлювати
ОПО́ШЛЮВАТИ, юю, юєш і ОПОШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОПО́ШЛИТИ, лю, лиш, док., розм., рідко.
1. що. Робити що-небудь пошлим, банальним, буденним; опоганювати, профанувати.
– Про що нам тоді балакать.., коли ти все, абсолютно все опошлюєш іронією! (І. Муратов);
[Бентлі:] Я більше малювати не буду .. Інакше кажучи, я занадто поважаю мистецтво, щоб опошлювати його знайомством з моєю особою (Я. Галан).
2. кого. Робити або зображати, виставляти кого-небудь пошлим, морально нікчемним, позбавленим високих духовних інтересів.
Коли ж пригадати, скільки утисків, заборон і просто знущань від царського уряду терпіла українська мова, а ще більше від навали “малоросійських” артистів, які вульгаризували, оглупляли, опошляли селянина, його мову і побут, тоді роль корифеїв і їх театрів стане ще більше значущою (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)