органіка
ОРГА́НІКА, и, ж., розм.
1. Те, що стосується живої природи, тваринного і рослинного світу; органічний світ.
На Землі ми не можемо відтворити початкові умови розвитку органіки, але вже зараз створюються передумови для вивчення еволюції сполук вуглецю на різних небесних тілах (з наук.-попул. літ.);
Але я – просто я. Органіка, сама природа, явлена в людині (із журн.);
// Те, що стосується решток тваринних і рослинних організмів або виробів з природних матеріалів.
Нечисленні рештки органіки, переважно з багатих поховань, дозволяють реконструювати одяг сарматів (з наук. літ.).
2. Те саме, що Органі́чна хі́мія (див. органі́чний 1).
Вивчати органіку;
Закони органіки.
3. Те саме, що Органі́чне ура́ження (див. органі́чний 2).
У цих двох вихованців спеціалізованого дитсадка порушення мови спричинене органікою – їхня нервова система постраждала після перенесення тяжкої хвороби (менінгіту) (із журн.).
4. Те саме, що Органі́чні до́брива (див. органі́чний 1).
Із органікою на Харківщині вже багато років справи йдуть тихо і мирно. Десятки років внесення гною тримається на сталому рівні (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)