ослобоняти
ОСЛОБОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСЛОБОНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., діал.
1. кого, що. Визволяти.
[Рада:] Щасти нам, Боже, на ворога стати, .. Всіх бранців з неволі ослобоняти (І. Нечуй-Левицький);
[Василь:] Замість того, щоб усім, як братам, одностайно стати.., край від хижої ляшви ослобонити, вони розпустили свої ватаги по всім краю (Панас Мирний).
2. що. Звільняти.
Плава [відьма] поверх води, та що ослобонили їй руку із вірьовки, так вона нею полощеться та й жартує (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Сестра Серахвима:] Ослобони свою душу од гріха тяжкого, покайся (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)