оснащувати
ОСНА́ЩУВАТИ, ую, уєш і ОСНАЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСНАСТИ́ТИ, ащу́, а́сти́ш, док., що.
1. Забезпечувати необхідними технічними засобами, обладнанням.
Бригада збирає оті суденця.., складає і зварює їхні корпуси, монтує в них потужні точні машини, оснащує тонкими навігаційними приладами (В. Собко);
Жінки клопочуться з ізоляційним матеріалом.., ще інший хтось уже оснащує рубку радіоапаратурою, встановлює навігаційні прилади (О. Гончар);
// чим. Додавати що-небудь необхідне.
Піхота і навіть кавалеристи .. пиряли на собі шпали та важезні мішки з піском, будуючи із них бійниці, оснащаючи ними найбільш вразливі місця (О. Гончар);
Поет [М. Рильський] оснастив поему [“Сашко”] кількома примітками, та скільки тут різних літературних ремінесценцій, які потребують пояснень (з наук. літ.).
2. Обладнувати снастями (судно, човен і т. ін.).
[Охрім:] Ублагав мене Івась, Щоб човна йому припас Із ялини! Спорядив, і оснастив (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)