основний
ОСНОВНИ́Й, а́, е́.
Найважливіший, головний.
Він з'явився на місце роботи, але основного знаряддя праці – скриньки – він не взяв (Ю. Смолич);
Ївга ходила гомінка, задиркувата .. За останні два тижні вона виправила оцінки з основних дисциплін (О. Донченко);
Кури .. є досі основною причиною сварок між троянівськими і залужанськими молодицями (Григорій Тютюнник);
// Провідний, визначальний.
Дружба, товариство, єдність, одностайність – це ж основна тема непогасного “Тараса Бульби” Гоголя (М. Рильський);
– Коли режисер ставить сценарій, – кажу я, – він мусить твердо засвоїти основну авторську думку (Ю. Яновський);
// Який є основою чого-небудь, становить його найважливішу частину.
Натиск був такий несподіваний, що якийсь час передні гусари навіть не відчули удару збоку. А коли відчули, то зрозуміли, що вже зломлені їхні основні сили (Іван Ле);
Основним ядром хору, його організаторами і ентузіастами були якраз друзі (П. Колесник);
Полонений німець розповів, що в селі стоять незначні гарнізони і що основна укріплена лінія – на східній околиці Старої Торопи (Григорій Тютюнник);
// Кількісно найбільший; переважний.
Полонені показували, що основна маса румунських солдатів дуже неохоче переходила Дністер (В. Кучер);
Основна маса водню в Галактиці нейтральна (з навч. літ.).
В основні́й ма́сі див. ма́са.
○ (1) В основно́му, вставн. сл. – головним чином, переважно.
– Питання цікаве. Хай молоді скажуть. Бо ж вони, в основному, воюють (О. Довженко);
Кліматичні умови на земній кулі дуже різноманітні. Цим, в основному, і пояснюється різноманітність рослинного і тваринного світу (з навч. літ.).
ОСНО́ВНИЙ, а, е.
1. спец. Стос. до основи (у 6 знач.).
Окисли, що реагують з кислотами з утворенням води і солі і не реагують з основами, називаються основними окислами (з навч. літ.).
2. Стос. до основи (у 5 знач.); оснівний.
Основні нитки.
Словник української мови (СУМ-20)