осоромлений
ОСОРО́МЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до осоро́мити.
Грицько сидів у класі осоромлений, вражений, нічого не чув, не бачив, холодний піт виступив у його [у нього] на лобі (С. Васильченко);
Гнітила дівку одна думка: де то їй дітися, хто привіта її, осміяну, осоромлену? (Л. Яновська);
* Образно. Осоромлена смерть геть одійде набік перед його [М. В. Лисенка] величною постаттю, .. щоб не дивитися, як свята Правда буде квітчати високе чоло славетного Співця-Бояна невмирущим вінком слави (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)