останець

ОСТА́НЕЦЬ, нця, ч., геол.

Ізольована відносно невелика ділянка земної поверхні, що збереглася після руйнування більшої території.

На косі Федотова.., яка з'єднує о-в Бирючий з корінним берегом Азовського моря, зберігся останець лесоподібних суглинків (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. останець — оста́нець іменник чоловічого роду, істота ділянка, що збереглася з попереднього геологічного періоду  Орфографічний словник української мови
2. останець — -нця, ч., геол. Ізольована відносно невелика ділянка земної поверхні, що збереглася від руйнування більшої території.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. останець — Ізольоване, невелике узвишшя; залишок гірського комплексу, що був переважно зруйнований ерозією.  Універсальний словник-енциклопедія
4. останець — ОСТА́НЕЦЬ, нця, ч., Геол. Ізольована відносно невелика ділянка земної поверхні, що збереглася від руйнування більшої території. На косі Федотова.., яка з’єднує о-в Бирючий з корінним берегом Азовського моря, зберігся останець лесоподібних суглинків (Геол. ж., XX, 6, 1960, 92).  Словник української мови в 11 томах