ості

О́СТІ, ів, мн. (одн. ость, і, ж.).

Те саме, що о́стень.

Б'ються соцькі й розсильнії, Б'ються й рибаки, Водять шнури край пролому, Ості і гаки (С. Руданський);

І от прямує він, узявши гострі ості, На став (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. ості — Ості: — риб'ячі кісточки [5,7;XII]  Словник з творів Івана Франка
2. ості — о́сті множинний іменник  Орфографічний словник української мови
3. ості — див. багор  Словник синонімів Вусика
4. ості — -ів, мн. Те саме, що остень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ості — О́СТЕНЬ (риболовецьке знаряддя, схоже на вила, для настромлення риби), О́СТІ мн., ОСТ розм., СПІ́СА діал. Витягати остенями кету на берег; Та нагодився на ту хвилю Джмелик, що для забави ганяв остами щук на мілководді (Григорій Тютюнник)...  Словник синонімів української мови
6. ості — О́сті, о́стів, о́стям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ості — О́СТІ, ів, мн. Те саме, що о́стень. Б’ються соцькі й розсильнії. Б’ються й рибаки, Водять шнури край пролому, Ості і гаки (Рудан., Тв., 1959, 162); І от прямує він, узявши гострі ості, На став (Рильський, II, 1946, 211).  Словник української мови в 11 томах
8. ості — Ості, -тів ж. 1) Багоръ, острога для ловли рыбы съ нѣсколькими зубьями. Kolb. І. 73. Части ихъ: ости́вно — деревянная рукоятка, лійка — желѣзная трубка, въ которую входить рукоятка; посредствомъ вуха, соединена лійка съ зубами (трезубцемъ)...  Словник української мови Грінченка