остільки
ОСТІ́ЛЬКИ, присл.
1. У такій мірі, такою мірою; настільки.
Сорочка задовга рівно остільки, що коротшою не може бути (Г. Хоткевич);
Чом я не можу забутись остільки, Щоб лише міг я дивитись і дихати?.. (О. Олесь);
Перед видимою смертю чоловік оглядає світ. Він для чоловіка остільки новий, незнайомий, що минуле життя здається лише прологом, увертюрою для чогось більшого, майбутнього (Ю. Яновський).
2. присл., розм., рідко. Стільки (уживається для конкретизації вказівки на певну кількість чого-небудь).
– Де це видано, остільки часу не бачились та й щоб при зустрічі не набалакатися досхочу! (А. Головко).
○ (1) І ості́льки, у знач. присл. – аж ніяк, анітрохи; ніскільки.
– Я в тебе вигравав .. Тобі не шкода? – Ні, і остільки (І. Микитенко);
– Не винен же мій [син] і остільки! (О. Гончар);
Оскі́льки..., ості́льки див. оскі́льки;
(2) Ості́льки..., оскі́льки – те саме, що Оскі́льки..., ості́льки (див. оскі́льки);
(3) Ості́льки..., оскі́льки..., у знач. спол. – з'єднує частини складного речення при зіставленні інтенсивності, міри або ступеня чого-небудь; у такій мірі..., в якій; такою мірою..., якою; настільки..., наскільки.
Мимоволі прокинулася туга .. Гризлива [гризотна] туга, якої сила остільки зростала, оскільки йшло до днини (О. Кобилянська);
При високій температурі хворому слід давати пити велику кількість рідини остільки, оскільки це запобігає зневодненню організму (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)