Словник української мови у 20 томах

осідло

ОСІ́ДЛО¹, а, с., рідко.

Житло, помешкання.

Колиску ніколи не викидали на звалок [звалище], її берегли доти, доки люди жили в осідлі (з наук.-попул. літ.);

Домашнє осідло тримається на двох хатніх кутах – печі й жорнах (з наук.-попул. літ.).

ОСІ́ДЛО².

Присл. до осі́длий; осіло.

Більш як рік осідло з ним Не жила [жінка] ніколи: “Не тримавсь” ніде Юхим Перекотиполе (С. Олійник).

Словник української мови (СУМ-20)