отерплий

ОТЕ́РПЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до оте́рпнути і оте́рпти.

Данько.., отерплий від напруги, застиг з картузом у руці (О. Гончар).

2. у знач. прикм. Нечутливий, занімілий.

Веретено випало з отерплих пальців молодиці й покотилось по долівці (М. Стельмах);

Іти б і йти – до паморочі. Доки десь не впадеш, простерши уперед отерплі руки (В. Стус).

Значення в інших словниках

1. отерплий — оте́рплий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. отерплий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до отерпнути і отерпти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отерплий — ОТЕ́РПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до оте́рпнути і оте́рпти. Данько.., отерплий від напруги, застиг з картузом у руці (Гончар, І, 1959, 47); Веретено випало з отерплих пальців молодиці й покотилось по долівці (Стельмах, І, 1962, 350).  Словник української мови в 11 томах