отоліти

ОТОЛІ́ТИ, ів, мн. (одн. отолі́т, у, ч.), анат.

Тверді утворення в слухових пухирцях або в лабіринті у внутрішньому вусі, які є частиною органу рівноваги у людини і тварин.

В організмі людини і тварини є орган, який зветься вестибулярним апаратом. Цей орган – порожнисте утворення внутрішнього вуха, заповнене драглистою масою та кристалами фосфорнокислого й вуглекислого кальцію – отолітами (в перекладі “вушними камінцями”) (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. отоліти — -ів, мн. (одн. отоліт, -у, ч.), анат. Тверді утворення в слухових пухирцях або в лабіринті у внутрішньому вусі, які є частиною органа рівноваги у людини і тварин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. отоліти — отолі́ти (від ото... і ...літ) тверді утвори, що є частиною органу рівноваги в деяких безхребетних (містяться в слухових пухирцях), усіх хребетних тварин і людини (містяться у вестибулярному апараті).  Словник іншомовних слів Мельничука
3. отоліти — ОТОЛІ́ТИ, ів, мн. (одн. отолі́т, у, ч.), анат. Тверді утворення в слухових пухирцях або в лабіринті у внутрішньому вусі, які є частиною органу рівноваги у людини і тварин. В організмі людини і тварини є орган, який зветься вестибулярним апаратом.  Словник української мови в 11 томах