отруюватися

ОТРУ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОТРУЇ́ТИСЯ, ую́ся, у́їшся, док.

1. Позбавляти себе життя, прийнявши отруту.

Отрутами гадючими отруююсь дочасно (П. Тичина);

Вона не витримала знущання і отруїлася, приславши мені хрестик і пасмо волосся на пам'ять (З. Тулуб);

Недавно він повернувся з заслання, де втратив дружину – не стерпівши поневірянь, вона отруїлася (М. Олійник);

// Захворювати внаслідок шкідливої дії отрути.

– Це ви, мабуть, хочете, щоб я наїлась оцих вареників, отруїлась ними та швидше вмерла (І. Нечуй-Левицький);

// Зазнавати дії отрути.

Організм отруюється систематично, безперервно, протягом усього життя (з наук. літ.).

2. тільки недок. Пас. до отру́ювати.

Дуже рідко трапляється.., щоб народилася людина.., вільна від усіх забобонів, якими отрується людство (В. Підмогильний).

Словник української мови (СУМ-20)