отто
ОТТО́, част. вказ., заст.
Ото.
Отто гризуться! й хвостів не зостанеться (приказка);
– Ми, Уласівно, так з писарем перелякались, що не знали, на яку і ступити, та отто і послали до тебе (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)