оунівець

ОУ́НІВЕЦЬ, вця, ч.

Член ОУН, а також учасник руху, організованого ОУН.

Студентові Кострубі, згодом виключеному з університету за зв'язок з оунівцями, поставили найвищу оцінку за реферат (Р. Іваничук);

Передбачаючи протирадянську війну, оунівці почали організовувати “похідні групи” (із журн.).

Значення в інших словниках

1. оунівець — оу́нівець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. оунівець — -вця, ч., іст. Член ОУН (Організації українських націоналістів).  Великий тлумачний словник сучасної мови