охляп

О́ХЛЯП, присл.

1. Без сідла.

Бігом кинувсь він до подвір'я, ухопив шаблю, допавсь коня, скочив на його охляп (П. Куліш);

Се я лечу на дикому коні. Упала охляп і держусь за гриву (Леся Українка);

Сіли [Дудка і Митро] на коні охляп та й поїхали (А. Головко).

2. Недбало, наопашки (про одяг).

Увіходить Зіля в старому сірякові охляп; зодягнутий бідно, по-буденному (С. Васильченко);

На голові охляп лежав старий поношений капелюх (С. Чорнобривець);

Чорний, приношений кожух охляп звисав на його кремезному й дужому тулубі (Г. Косинка);

// перен., рідко. Без старанності; сяк-так, як-небудь.

– Маєте і надалі пильно за собою стежити, бо в мене охляп не проживеш (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. охляп — (сісти): швидко («охляп» значить власне без сідла ; від дієслова «хляпнути» — упасти скоро) [VII]  Словник з творів Івана Франка
2. охляп — о́хляп прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. охляп — пр., наохляп, без сідла; (одягти) недбало, наопашки; Р. сяк-так, абияк.  Словник синонімів Караванського
4. охляп — присл. 1》 Без сідла. 2》 Недбало, наопашки (про одяг). || перен., рідко. Без старанності; сяк-так, як-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. охляп — Верхом, без сідла  Словник застарілих та маловживаних слів
6. охляп — О́хляп, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. охляп — О́ХЛЯП, присл. 1. Без сідла. Бігом кинувсь він до подвір’я, ухопив шаблю, допавсь коня, скочив на його охляп (П. Куліш, Вибр., 1969, 102); Се я лечу на дикому коні. Упала охляп і держусь за гриву (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. охляп — Охляп нар. Безъ сѣдла. О. 1862 X. 111. Сидя охляп на коні. Котл. Ен. III. 30. На коні сидить охляп. Шевч.  Словник української мови Грінченка