п

П, невідм., с.

Двадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука “п” (вимовляється “пе”).

Літера “п” на письмі позначає губно-губний приголосний звук (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. П — (пе). Як назва літери вживається в с. р.: велике п; як назва звука вживається в ч. р.: твердий п.  Літературне слововживання
2. п — невідм., с. Двадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "п" (вимовляється "пе").  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. п — П, невідм., сер. Дев’ятнадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «п» (вимовляється «пе»); уживається як умовне скорочення у сполученні: і т. п. (і тому подібне).  Словник української мови в 11 томах