павутинка
ПАВУТИ́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до павути́на 1.
Іноді павук лягає на спину, випуска' павутинку і здається на волю вітру, аж поки волокнина за щось зачепиться (з наук.-попул. літ.);
На карті в рясних павутинках шпагату здіймалися під прапорцями фронти (Л. Первомайський);
В ньому [запаху] було щось гіркувате й легке, як павутинка на тлі прозорого неба (В. Підмогильний);
Попереду усіх на двір в'їхав якийсь панок, з себе русявий, високий, ніби моложуватий, але у русявому волоссі вже трохи полискувала сива павутинка (Д. Мордовець);
* Образно. За ввесь час цей обоє співробітників навіть не глянули одне на одного, проте перша тоненька павутинка згоди вже простяглася поміж ними (Л. Яновська).
2. Тонка нитка з шовку, капрону і т. ін.
Вона [прядка-велетень] дає капрон-павутинку. Один агрегат кладе на бобіни відразу 112 ниток (з газ.);
// Тканина з таких ниток.
Ось – прамати чудесної капронової тканини-павутинки – чорноблискуча брила вугілля (з газ.).
3. розм. Дуже тоненькі шовкові панчохи.
– Еге! Думає, що вже як “ЗІМ” і павутинки... А вчилась як, пам'ятаєш? Гірше за нас вчилась... (О. Довженко).
◇ (1) Обснува́ти павути́нкою (д) див. обсно́вувати.
Словник української мови (СУМ-20)