палахтіти
ПАЛАХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш, недок., розм.
1. Горіти, даючи яскраве, нерівне світло.
З далеких курганів республіки на лоні сизої безвісти палахтіли заграви, а потім небо тануло і по вулицях проходив сторожский, запашний шум (М. Хвильовий);
Велика тінь, бо полум'я яскраве. Смолисті дрова, гарно палахтять (Л. Костенко).
2. перен. Розходитися, поширюватися (про жар, перев. від хвороби).
Він лежав на своїм тапчані, жовтий, худий на лиці, від голови аж палахтіла гарячка (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)