палка
ПА́ЛКА, и, ж.
Те саме, що па́лиця 1.
Камінням, і корінням, І палками та дрюками Перший напад [половців] приняли [міщани] (І. Франко);
“Хватка” – це така довга-довга палка, а на палиці на тій обруч великий, а на тому обручі сітка, на манір великого лантуха начеплена... (Остап Вишня);
За хвилину він взяв свою шапку і палку, вклонився усьому товариству і подався геть з бібліотеки (Леся Українка);
В магазині тато мій Барабан купив новий. Ще й дві палки невеличкі – Це для мене й для сестрички (Г. Бойко);
[Кармелюк:] Полічив, скільки світу ногами сходив, скільки палок та різок на тіло своє прийняв, скільки днів у кайданах, а скільки на волі прожив... (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)