панва
ПА́НВА, и, ж., діал.
Сковорода (зокрема солеварна).
Се була також величезна рівнина, по якій, мов звізди на небі, були розсіяні незліченні великі огнища з приставленими до них кітлами, ще більшими, як панви в соловарні [солеварні] (І. Франко).
ПАНВА́, и́, ж., зневажл.
Збірн. до пан 1, 2.
– Ото ще як били панву прокляту в дев'ятсот п'ятому, то я вже й тоді був свідомим і страх як ненавидів їх (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)