папороть
ПА́ПОРОТЬ, і, ж.
1. Спорова безквіткова трав'яниста рослина з великим, дуже розсіченим листям, що росте в тінистих сирих місцях.
Під полом лежали усякі трави і коріння: мнята [м'ята], любисток, терлич, папороть (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вона брела по траві, пальцями ніг зриваючи зубчате листя папороті (С. Чорнобривець).
2. Клас вищих спорових трав'янистих, рідше дерев'янистих рослин з дуже розсіченим або складним листям.
На неосяжних просторах земної поверхні шуміли колись буйні ліси, що складалися з гігантських дивних рослин: плаунових, папоротей, хвощів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)