папуга
ПАПУ́ГА, и, ч. і ж.
1. Лісовий тропічний птах, звичайно з яскравим і різнобарвним пір'ям, здатний наслідувати людську мову.
[Гетера:] Ох, вчора згинула моя папуга! (Леся Українка);
За золотими гратами млів папуга, зелено-червоний, ошатний (О. Ільченко);
Весело щось вигукував у високій круглій клітці сірий з малиновими грудьми папуга (З. Тулуб);
* У порівн. Верещав тенор продавця масла, і, немов дражнячись з ним, як та папуга, своє товк рознощик цукерків [цукерок] (М. Коцюбинський).
2. перен., розм. Той, хто не має власної думки й повторює чужі слова.
Я не цього бажаю, [лицемірити] не папуга, Щоб віддаватись цьому ремеслу. Я хочу правді бути вічним другом І ворогом одвічним злу (В. Симоненко).
Словник української мови (СУМ-20)