парадигматика

ПАРАДИГМА́ТИКА, и, ж., лінгв.

1. Один із аспектів системного вивчення мови, що полягає у дослідженні парадигматичних, або асоціативних, відношень одиниць мовної системи та класів елементів, що перебувають у цих відношеннях; протиставляється синтагматиці.

Протиставлення парадигматики і синтагматики нерідко прирівнюється до протиставлення системи мови і тексту (з наук. літ.).

2. Галузь граматики, що вивчає представлені у мові (на рівнях словотвору, морфології, синтаксису) парадигматичні об'єднання і принципи їх організації.

Парадигматика змінних частин мови;

Парадигматика словосполучення і простого речення;

Парадигматика словотвірних афіксів.

3. Система парадигм.

Значення в інших словниках

1. парадигматика — -и, ж. 1》 Один із аспектів у вивченні мови, що розглядає мовні одиниці як сукупності структурних елементів. 2》 Вчення про будову і структуру парадигм різних типів, їх класифікації, а також об'єднання у більш складні єдності.  Великий тлумачний словник сучасної мови