патьоки

ПАТЬО́КИ, ів, мн. (одн. патьо́к, у, ч.), розм.

1. Слід від якоїсь рідини, що текла.

Якісь темні патьоки спускалися по стінах від стелі оселі аж під лави (Панас Мирний);

У хлопців на голих грудях і на животі сірі патьоки засохлого солодкого соку (О. Копиленко);

Глобус був на місці. Але в якому вигляді! Знівечений, мокрий. Фарба брудними патьоками залила всі моря й океани (О. Донченко).

2. Те саме, що поті́к.

Їдемо яром між високими, посмугованими брунатними патьоками, безлісими горбами (Ю. Мельничук);

// Струминка чого-небудь, що тече, спливає.

Рукава по лікті були мокрі, з їх текла патьоками вода (І. Нечуй-Левицький);

З ноги Кров бігла червоним патьоком (П. Грабовський);

Йшов Степан мокрий, жалюгідний, піт патьоками спливав по обличчі (П. Кочура).

Словник української мови (СУМ-20)