пахкотіти

ПАХКОТІ́ТИ¹, ти́ть, недок., розм.

Підсил. до па́хкати.

Пахкотять, пересовуючись рейками, пукаті парові підйомники [підіймачі] з високими драбинами (Є. Кротевич).

ПАХКОТІ́ТИ², ти́ть, недок., розм.

Підсил. до па́хнути 1.

Ти [Київ] струганою пахкотиш сосною, Тебе вінчає прозолоть легка, І угорі усюди над тобою Рука будівника (В. Бичко);

Бо ж кругле [обличчя], і вуса урозтіч, й волосся на щоках не стрижене, і теж кружалом увсібіч, а серед того волосся величезна люлька, що пахкотіла димом. (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. пахкотіти — пахкоті́ти 1 дієслово недоконаного виду пахкати розм. пахкоті́ти 2 дієслово недоконаного виду пахнути розм.  Орфографічний словник української мови
2. пахкотіти — [пахкоут’ітие] -котит'  Орфоепічний словник української мови
3. пахкотіти — I -тить, недок., розм. Підсил. до пахкати. II -тить, недок., розм. Підсил. до пахнути 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пахкотіти — ПА́ХНУТИ (видавати запах перев. приємний), ПАХТІ́ТИ розм., ПАХКОТІ́ТИ підсил. розм., ДУШІ́ТИ розм.; ДУХМЯНІ́ТИ, ПАШІ́ТИ розм. (дуже сильний); ВІ́ЯТИ (обдавати запахом); ПОВІВА́ТИ (злегка або час від часу обдавати запахом).  Словник синонімів української мови
5. пахкотіти — ПАХКОТІ́ТИ¹, ти́ть, недок., розм. Підсил. до па́хкати. Пахкотять, пересовуючись рейками, пукаті парові підйомники з високими драбинами (Крот., Сини.., 1948, 216). ПАХКОТІ́ТИ², ти́ть, недок., розм. Підсил. до па́хнути...  Словник української мови в 11 томах