пеан
ПЕА́Н, а, ч.
1. У стародавній Греції – хоровий гімн на честь бога або на випадок війни, трауру, а також мелодія цього гімну.
Рожеві пальці [дама] на клавіші накладає .. Бурливі тони ллються, клекотять, Якісь погрози, бойові пеани (І. Франко);
// Хвалебний гімн на честь кого-, чого-небудь.
Але я зібрав би всіх титанів І сказав би, знявши капелюх: Я не буду вам співать пеанів І хвальбою лоскотати слух (Л. Костенко).
2. поет. Те саме, що пео́н¹ 1.
Пеан – різновид чотирискладової стопи (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)